хет-трик пиром

хочу вразити сина і стати на козу на електробайку, але боюсь розвалити голову. що переможе, інстинкт самозбереження чи бажання самоствердитись? про це ми можемо ніколи не дізнатись.

збиравсь якось з дітьми подивитись другого термінатора, а потім зрозумів, що фільм значно ближчий до реальності, ніж він був у часи моєї юності. може це й не дуже хороша ідея, дивитись його з дітьми.

начальник днями не відповідає на мої питання у слаку, хоча він онлайн і точно має час. пишу як в особисті, так і в командний чат. цікаво чому. ваші версії?

чогось власні жарти враз стають набагато дотепнішими, щойно під ними хтось ставить "😂"

перетворився на власного батька, який увесь вільний час залипав перед телевізором, дивлячись політику. як гірко я це ненавидів у дитинстві, і як цікаво зараз слідкувати за оцим усім.

а так-то чекаю дощового дня, аби напекти пиріжків з яблуками

десь недалеко оселився їбаний рускій, голосно пиздить по телефону півдня, і його їбаний масковскій акцент просто вивертає мене навиворіт

замість того, щоб скопіювати текст зі скріншота подвійним кліком, колега згодовує цей скріншот клоду і просить повернути текст.

моя дієта на 40% складається з полуничного варення

сьогодні кожну робочу нотифікацію зустрічаю фразою "тайобтваюмать".

американський педофіл протягує руку допомоги своєму російському колезі

чувак запитав чи я зі Львова бо "у тебе дуже правильна українська". а я просто усе дитинство читав газету "Український Футбол".

не вірю в вищу справедливість, але як би було круто, якби їх чума трохи покосила.

Їздив у Санта-Моніку. Бачив, як чувак дефекує прямо на тротуарі, під вікном якогось ресторану.

мушу визнати, це дуже незручно

трапилося те, чого я дуже довго чекав (може, півжиття) — побачив на власні очі (в телескоп, тобто) декілька небесних об'єктів. не відчув нічогісінько. запізнивсь років на сім, схоже. ну і мозок дуже важко переконати, що він дивиться на щось реальне, а не на фотку з енторнету.

ми діти твої, Україно!

от що з'орю? який засію лан блять?

вийшов з кімнати, де робочий комп, і прямо аж легше стало. може то й не заходити туди до понеділка...

я, здається, готовий прощатись з цим світом. жодного задоволення від життя не отримую, а після кожного періоду більш-менш хорошого настрою йде глибоченна чорна яма. але — діти. а що діти? прикладом для них я точно не можу бути, і все, що можу дати — хіба що моральні травми. хз шо робить.

шось ці всі СЕО розкукурікались в унісон останніми днями. у добрі наміри слабо віриться. або наябують, або те, про що вони типу попереджають, вже трапилось. (сьогодні я експерт з технологій штучного інтелекту)

це ж якісь притомні люди учились колись з оцими кравченками, кропивами, арахаміями, іншими залупами. бачили які це дегенерати. а потім ррраз — і воно вже генпрокурор. ррраз — і народний депутат. дико демотивує, напевно.

бачити відео де підари намагаються вбити рідну людину — 0/10, не рекомендую.